Ситуація клієнта
З 06.08.2014 по 30.06.2015 наш клієнт брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області. З 2003 року по 31.08.2020 він отримував пенсію за вислугу років, а з 02.09.2020 отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років як учасник бойових дій.
Пенсійний фонд нараховував йому більше, ніж виплачував. У квітні 2025 року нарахували 33 007,15 грн, а виплатили 23 610 грн. У березні 2026 року нарахували 36 959,28 грн, виплатили 25 950 грн. Різницю фонд утримував, бо закон обмежує виплату пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Таке обмеження діяло з 23.04.2025.
Що ми зробили
Ми подали позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Просили визнати протиправними дії щодо обмеження виплати і зобов'язати виплатити пенсію в нарахованому розмірі. Наша позиція: норми про граничну суму суперечать Конституції України. Фонд посилався на чинний закон.
Справа пройшла кілька інстанцій. 07.09.2026 Верховний Суд скасував попередні рішення і повернув справу на новий розгляд. Нове рішення суд першої інстанції ухвалив 04.11.2026.
Маєте схожу ситуацію? Адвокат подивиться документи і скаже, з чого почати.
Записатися на консультаціюРезультат
У справі № 340/7257/25 суд задовольнив позов. Він визнав протиправними дії Пенсійного фонду щодо обмеження виплати нарахованої пенсії з 23.04.2025 і зобов'язав виплатити суми, утримані понад граничну величину, а далі виплачувати пенсію в нарахованому розмірі. Суд визнав, що норми про граничну суму суперечать статтям 46 і 64 Конституції, і не застосував їх. Виплату заборгованості за один місяць суд допустив до негайного виконання.
Це рішення суду першої інстанції, його можна оскаржити до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.
У чому складність справи
У схожій справі № 580/234/19 Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 виклав інший висновок, а суди зобов'язані такі висновки враховувати. Тому суд окремо пояснив, чому з ним не погодився. Верховний Суд не розглядав норму про обмеження з урахуванням змін 2016 і 2017 років, які зробили її тимчасовою, спершу до 31.12.2016, потім до 31.12.2017. Не розглядав він і статті 8, 46, 64 Конституції. Після 2017 року законодавець обмеження не продовжував.